Солдатська спов дь. украинская поэзия военная тема

З ПОЕТИЧНОГО ЗБІРНИКА «ЗЕМНІ ДОЛОНІ»

РУБРИКА «ВІЙНІ ГРОМОВИЦІ»
(1968-99 р.р.)

СОЛДАТСЬКА СПОВІДЬ.

Нас земля породила й назад нас прийме
У вишневому лоскоті нив.
Як ти жив і для чого ти жив?
Що на світі на цім ти зробив?
Ми на це скажем слово пряме:
- Ми, землею породжені, з глини, гливкі.
Все, що треба, ми здатні зробити.
Хай бували ми часом не зовсім тривкі,
Адже всі ми, усі ми хотіли жити.
Та у бурі вогню і у полум’ї жаху
Ми стояли, стояли на смерть.
Не зім’яла нас темрява страху,
Бо життям були повні ми вщерть.
Бо за нами лани, бо за нами хатини,
Бо за нами дружина й дитя,
А із ними життя, що дало мені сина, -
І за них я піду в небуття.
Ми ж бо слави не прагнем,
Бо ми є солдати,
Ми, солдати, - життя вартові.
Після нас довго житиме мати,
Але ми вже не будем живі.
Нас не буде, та крові живиця
Буде в соснах і в людях
Повік проростать,
Щоб дітей рум’янилися лиця,
Щоб пшениця могла колоситься,
Ми тут мались на смерть лиш стоять.
Поіменно нас вам не згадати:
Нас, в шинелях, - мільйони в земні.
Ми життя віддали. Щоб жили дитя й мати,
І щоб листя повік не піддалося тлі.
                *********************************************
Укладач – донька автора Світлана Станіславівна Бєляєва