Село есть такое - поколюбичи. военная тематика

З ПОЕТИЧНОГО ЗБІРНИКА «ЗЕМНІ ДОЛОНІ»

РУБРИКА «ВІЙНІ ГРОМОВИЦІ»
(1968-99 р.р.)

СЕЛО Є ТАКЕ – ПОКОЛЮБИЧІ.

Село є таке – Поколюбичі,
Під Гомелем, в Бєларусі.
Живуть там, землю голублячи,
Друзі чорняві й русі.
З ними давно поріднились
Ми, України діти.
В довічні часи зародились
Зв’язки, у дружбі зігріті.
Там, на землі білоруській,
Людей і Вітчизну люблячи,
У болотах грузьких
Десь під селом Поколюбичі
Впав у бою з фашистами
Батько наш, родом черкаський,
Впав на землю безлисту,
Хоч і далеку, та братську.
Вплівся у пісню лелечу
Подих останній солдата.
Його вловила під вечір
Відраз наша люба мати.
Неначе озвався-почула, -
Покликав хтось тихо тричі,
То серцем своїм відчула,
Що з батьком не буде стрічі…
Як листя, роки відлетіли,
Вже діти повиростали.
Їх радо в селі тім зустріли,
Де батька колись поховали.
  Стоїть на землі білоруській
Пам’ятник вірності братській,
Де поряд українець і руський
Лежать у могилі солдатській.
Ворожі їх кулі скосили
Разом з білорусом, башкіром…
……………………………………………………………..
Та в світ не знайдеться сили,
Щоб землю усю підкорила.
                *********************************************
Укладач – донька автора Світлана Станіславівна Бєляєва