Владимир Сосюра-Хват Васильки

Васильки на поле, васильки на поле,
У тебя, любимая, васильки в глазах.
И синеют рощи, будто это море,
И синеет счастье, и уходит страх.

Вмиг промчатся годы тучками над нами,
И вот также двое по полю пройдут.
Нас с тобой не будет, мы уйдем с годами
Васильки  ж сквозь сердце наше прорастут.

То же будет поле, те же будут тучи.
Гнать их будет ветер в голубую даль.
И глаза любимой – не придумать лучше – 
Васильки на поле – радость и печаль.

************************************************
ВАСИЛЬКИ

Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.