Так дивно, коли мені погано, я намагаюсь зробити комусь краще. Навіщо? Звідки оте почуття радості, коли дарую якусь дрібничку близькій мені людині, навіть у будній день? Звідки те почуття, яке дарує мені невимовну радість? Чому мені так приємно це робити?
Здавалося б, навпаки, приємно щось отримувати. Певно, в моєму організмі збиті налаштування, хтось заліз туди й переробив на свій лад. Хто б то не був-Людино! Я тобі безмежно вдячна!
Можливо, це лише зараз, коли радість розтікає по жилах гарячою лавою, і кам’яніє, дійшовши до серця. Це лише зараз спалахує вогонь, що покриється хрустким льодом за пару хвилин. Відлік розпочато:10…9…8…7…6…5…4…3…2…2…2…2…
Нехай отак повисне, доки по моїх жилах ще тече пекуча, мов той вогонь, кров..
Автобiографiчне
© Copyright: Алина Финстр, 2012
Свидетельство о публикации №112071608747
Свидетельство о публикации №112071608747
Рецензии