Душа
Напевно, така от душа
Дівоча, весела, і зовсім не тяжка
така, яка є, бо жива.
Обрамлена сріблом , неначе змією
Розкута, неначе вогонь.
З швидкою, неначе струмок, течією
що падає вниз, до долонь.
То темна, то світла, то, наче, прозора,
То дивна, як тая зоря.
І глибша, чистіша за будь-яке море,
Палкіша, ніж рідна земля.
Ти душу такую нізащо не втрать,
Клянись, що ніколи не зрадиш.
А коли темно, вкладеш спочивать,
І горю завжди ти зарадиш.
Свидетельство о публикации №112071608552