Зiрка
Скоро до тебе прийдуть вклонитись волхви.
Найяскравiше зі світил на усьому небі,
Наче кличеш до себе: «іди ж до мене,іди»
Ось тобі золото,ладан,мирна.
Тепер можна до тебе, спасителю мій?
Я не прошу ні крихту хліба, ні краплі напою,
Лише пригорни і зігрій.
Я кожного дня ходжу молитись до храму.
Відпусти мені, Боже, мої вчорашні гріхи.
Бо кожної ночі дивлюсь на сузір’я у небі,
І чую знайоме: «іди,сміліше,іди».
Свидетельство о публикации №112071607744