Которий рік долає спрага:
Уста потріскались сухі,
Пропали сила та наснага...
Сліпі,скалічені,глухі
Води жадаєм,наче правди,
Жадаєм правди,як води!
Під сонцем грізним та нещадним,--
Бодай ковток,ковток один...
Нема води...
Брехня навколо...
Гуляє в полі суховій...
Хто народивсь душею голий,
Прижився у стихії цій.
А сонце палить...
Неможливо
Підняти навіть голови.
І хтось,протяжно і тужливо,
Не витримав знущань,-- завив !
І так він вив,аж кров гаряча
Із серця цівкою лилась !
Хотів позбутися болячок,
Лише не знав,що й вити зась..!
...Але повільно,непомітно,
Повіяв свіжий вітерець,
Сліпуче сонце стало бліднуть,
Струною вигнувся терпець,
І вже сіреньких зо три хмарки
З'явилися у вишині.--
Затьмили сонце,вже й не жарко...
Чи рушить дощ з хмарок,
чи ні...
Которий рiк...
© Copyright: Оксий Ожына, 2012
Свидетельство о публикации №112071607026
Свидетельство о публикации №112071607026
Рецензии
Сильний вірш. аж мороз по шкірі
З теплом та повагою,
Богдана Синюк 18.07.2012 18:44 • Заявить о нарушении
З теплом та повагою,
Богдана Синюк 18.07.2012 18:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.