Буква У
Маленька Улянка у школу прийшла
Й до неї озвалося щось із кутка:
Ридало,гукало,допомоги просило
Й на весь клас про це воно голосило.
І як з’ясувалось,це буква була,
Яка із щілинки голосила слова:
Про мене забули,мене загубили
І в слові БУДИНОК мене пропустили.
УРОК і УКАЗКА,УЧИТЕЛЬ,УЧІТЬСЯ,
УМІННЯ і УЧЕНЬ,УЗІР,УЧЕНИЦЯ.
УЛЯНКА,УЛАС,УКРАЇНА,УФА-
Починаємо нею усі ці слова.
У школі,що в лісі,горобець дує плакав,
Як побачив цей знак сере інших там знаків.
Тоді він зізнався горобчику-татку,
Що буква ця схожа на зброю-рогатку.
Улянка не знала,що має робити:
Чи сісти за парту,чи по класі ходити.
Та набралась сміливості ця учениця
Й підійшла до куточка,де книжкова полиця.
Підійшла й подивилась хто плаче-ридає,
Допомоги хто просить й на неї чекає.
І як з’ясувалось з абетки цей знак,
Який пропускав у словах десь хлопчак.
Із ВУЛИКА слова він ВАЛИК робив,
А в слові ТУРБОТА її пропустив.
Україна без букви він теж написав.
Може й від себе він цього не чекав.
Над нею знущався він як тільки міг6
Домальовував букві баранячий ріг.
Із букви рогатку він теж малював.
Як писать без помилок-цього він не знав.
Він був неуважним,коли щось писав,
У словах дуже часто її пропускав.
Та разу одного він Букварик порвав
І до рук його більше ніколи не брав.
Як підкинув Букварика він аж угору,
Полетіли листочки його всі додолу.
Як попало зібрав їх й на місце поклав,
Й де яка має бути-уваги він не звертав.
Й вже буква не мало свого місця в абетці,
Переплутали всіх ,хто як там з них зветься.
Не знали сусідів,не мали вже друзів
Й це було теж для них не по заслузі.
Тому наша буква до нас завітала
Й у слові УЛЯНКА себе вже впізнала.
Аж легше їй стало,сльози десь вже поділись,
Тому що з Улянкою в класі зустрілись.
Радісінька стала ця буква від цього
Й поділась кудись та жахлива тривога.
Улянка додому її запросила
І знову в абетку її поселила.
Знайшла їй сусідів,знайшла однодумців,
Та й абетку носила у школі у сімці.
І всім розповіла про букву нову.
Здогадалися дітки?Звать букву цю ‘’У’’.
09.11.2010
Свидетельство о публикации №112071602574