Пеньок украинская сатира Пенек

З ПОЕТИЧНОГО ЗБІРНИКА СТАНІСЛАВА БУРЯЧЕНКА «ЗЕМНІ ДОЛОНІ»

РУБРИКА «CУПРОТИ ВІТРУ І НЕГОДИ»

Сатира – не троянда
й не черешня.
Вона не бавить
радістю людей.
Ще споконвіку
правду в очі чеше.
Її не  терплять
дурень, прохіндей.
Поетичний збірник «САТИРА – НЕ ТРОЯНДА»
(сатира і гумор)

ПЕНЬОК.

Пеньок собою величенький був.
Йому б і досі трухлявіти тихо,
Та треба ж статися, на лихо,
Що якось ненароком він почув:
Пеньки в пошані начебто вже стали,
І їх на службу вже призвали.
- А я? Забули? Сором і ганьба! –
Бурчить пеньок і на весь світ злоститься. –
Таких, як я, де знайдете хіба?
Я б показав себе, коли б там опинився.
Я можу г’ерувать. Я незамінний.
- Та кинь лементувать, -
Сусіда-пень спокійно
На те промовив. – Доживай вже віку
На тому місці, де стоїш,
І зайві балачки облиш.
Без толку твої стогони і крики…
Аж раптом загуло, загуркотіло в лісі.
То трактора прислали до пенька,
Щоб видерти з землі й очистити узлісся.
- Оце вже діло. Доля в нас така…
Згадали все ж таки ті бісовії діти.
Та і куди без мене їм подітись? –
Так вирішив пеньок, чекаючи нагоди,
Щоб всім довести міць свою й породу…
Та ледве зачепили його тросом,
Як зразу весь розсипався ущент…

Дійшло до діла – щез в один момент.
Прогнив увесь, тримався лише мохом.
……………………………………………………………
Сказати можна лиш одне:
- Хто гордовито кирпу гне
Й не здатний ні на що, крім балачок, -
На вигляд бравий,
а пустий, як той
пеньок.

Чигирин – Черкаси

                1972 р.
                Укладач – донька автора Світлана Станіславівна Бєляєва