Знаєш, буває,
як сонце сідає,
заплющуєш очі
щосили, щомочі.
І чуєш,як
вітер літає,
і листя шепоче.
Так грубо і глухо,
і ніжно водночас -
влітає прям в вуха,
уяву лоскоче.
А як долоскоче,
буває замариш
і з вітром взлітаєш,
крізь зорі блукаєш.
А знаєш, буває,
як сонце сідає,
заплющуєш очі -
той вітер літає,
те листя шепоче.
А ти не взлітаєш -
не віриш, не хочеш.
Лиш вголос бормочеш,
що ти вже дорослий
і вище не можеш...
Таке от буває,
як мрія вмирає.
Бува
© Copyright: Михаил Вольны, 2012
Свидетельство о публикации №112071507714
Свидетельство о публикации №112071507714
Рецензии