Володимир Сосюра-Хват Люблю весну

Люблю весну, да кто ж ее не любит,
Когда вся жизнь цветет, как дивный пышный сад,
И, словно бы во сне, мне шепчут листья-губы,
Цветы весенние мне дарят  аромат.

Люблю весну, где плещут воды реки.
Люблю, как плачет от восторга соловей,
И солнце ласково крадется мне  под веки
В тиши прохладных и задумчивых аллей.

Люблю, когда блуждает месяц в травах,
И хаты красит лучиком своим.
И пьет тепло ночей тех дивных, славных,
А на лугах – туманов белый дым.

Весна одела в зелень ветви дуба,
Уже клекочут в синем небе журавли,
Люблю весну, да кто ж ее не любит
Весна, ведь – украшение земли!

*****************************************
Люблю весну, та хто її не любить,
Коли життя цвіте, як пишний сад.
І, мов у сні, шепочуть листя губи,
І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,
Коли рида од щастя соловей
І заглядає сонце під повіки
У тишині задуманих алей...

Люблю, коли блукає місяць в травах,
Хатини білить променем своїм
І п'є тепло ночей ласкавих,
А на лугах пливе туманів дим...

Весна вдягла у зелень віти в дуба,
уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
на цій чудесній, радісній землі!