***

У тої польської кобіти
Іскри димок.
Занепокоїлись орбіти
Моїх думок.

Хоч увірвалась випадково,
Спинила час,
Та зацвітала загадково
Хміль-алича.

І межи нами щось, і з нами
Таки було.
Жадливе почуття-цунамі
Загарбало.

То піднімало, то кидало -
Не зупинить.
А нам було все мало, мало...
І рвалась нить...

Тієї польської кобіти
Пропав і слід.
А в серці на хмільній орбіті
Вогонь і лід...

14.07.2012


Рецензии
кобіта жінка чічка панна
троянда ластівка хурем
пірнаю ніби у нірвану
аби позбутись всіх проблем
цілую пелюстки звабливі
розкішних полумяних уст
і мрії грішні полохливі
штовхають до нових безумств
до ранку тішуся красою
і гину й воскресаю знов
такою рідною земною
святою як сама любов...
=====================

Дякую Вам, Вячеславе, за чудову поезію!
Любові)

Веточка Вишни   10.08.2012 01:09     Заявить о нарушении
Просто геніальний поетичний відгук! ворушили Ви мене, спасибі!

Вячеслав Романовський   10.08.2012 13:20   Заявить о нарушении
То Ваша чудова поезія надихає...
Вам щиро дякую, Вячеславе.

Веточка Вишни   10.08.2012 14:08   Заявить о нарушении