Я в мову заглиблюсь до скону,
Щоб сонце торкнулось львів`янки.
Я мушу, я хочу, як гроно,
Плекати Украйну-слов`янку.
Блакить зачудовано грає,
І серце нас кличе до бою, –
З туманів верба виринає
І човник кохання двобою
Лілеї, алеї, асфальти,
Приборкані думами парків.
І сквери згадають, що смальта –
Різновид мистецького гарту…
Я в мову заглиблюсь...
© Copyright: Лариса Лорнет, 2012
Свидетельство о публикации №112071408496
Свидетельство о публикации №112071408496
Рецензии