Ішов я з батьком у траві високій,
І так мені ввижалося в ту мить,
Що вереском розцвів у серці спокій,
А світ навколо стогне і гримить.
Крізь дивні нагромадження акацій
Світився синім полум’ям ставок,
І щось кричали круки-голодранці,
Гойдавсь на небі сонця образок.
Усе здавалось рідним і незвичним:
І глина, й очерету білий шум.
А сонях з пошматованим обличчям
Застиг, мов дід, в полоні сивих дум.
Дістали вудки, як мечі із піхов,
І вже стирчать настирні поплавки…
А день липневий диким степом дихав,
Торкаючись маленької руки.
На риболовлю
© Copyright: Игорь Калиниченко, 2012
Свидетельство о публикации №112071400413
Свидетельство о публикации №112071400413
Рецензии
Вражаюче, майстерно і дуже талановито! Я в захопленні від такого відкриття. З теплом, Л.Ю.
Людмила Юферова 28.10.2012 11:02 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 28.10.2012 11:02 • Заявить о нарушении