Добро спасати мир завжди повинно

Твоє...Моє...А де сьогодні разом наше?
Сгоріло в пеклі чи розлилось наче дощ?
Покрилась пепелом заквітчана доріжка
І получили в долі назву "цар ірод".
Багатства дань покрилась злитком смутку
Вона пече , покрився злістю  "гнилий плід"
Я не ганялась за примарами та блудом
Та бач ,це долю так, позначив мені рід.
Прокисла цвіллю сухість слів кусючих
Ця лайка- гімн, звучить повсюди всім
Мені огидні всі людські прокльони
І байдуже нехай гримить сьогодні грім.
Він впаде, рано пізно та спіткнеться
А може зовсім інший там кінець буде
Не славити і не корити а бач  молитися,
Колись скаженних гнівом в церкву  серце приведе.
Не я суддя, бо  не  палач та не богиня,
Я не свята, а грішна, як мабуть усі
Та не тягнула  я на показ  нетрі павутиння
А я  сховала їх на   сердці та в  душі.
Не вам мене судити  підлі аттихристи
Не дам напитися  із жил гарячої крові
Все що вам хочеться ,то  краще говорити
Та я в сто раз чистіша вас в душі.
Я не сміялась ні над ким , ніколи
Я не бажала смерті навіть ворогам
Я не судила долю ,хоч не кращу мала
Тож не дозволю шамкати паршивим псам.
Ви ті, хто  матір свою кине  в яму
А для блюзнірства зроните сльозу
Ви ті, у кого в горлі навіть кістка стане
Щоб дати милостиню  старому жебраку.
Ви ті,хто  продасть душу за багатство
В ногах "новоеліти" повзати буде.
Я та , що  на таких як  ви, мені начхати,
Якщо в них втрачене "людське" усе.
Добро спасати мир завжди повинно,
А злоба, з гуркітом пропасти у пітьму
Я бач не ангел,  а всього лише людина
Бог кожному надав свою "судьбу"