Василь Симоненко-Хват ЧАРЫ НОЧИ

Легла на все вечерняя усталость.
Горит весь город, будто дивный храм.
И разрывает ночь одна лишь малость –
Квадратные глаза оконных рам.

И эти чары ночи всем знакомы –
Они подвластны и покорны нам.
О, сколько окон в каждом этом доме!
А сколько там идиллий, бед и драм!

Там заплетают жизни паутину,
Там люди бьются из последних сил,
Звенят монеты, падая, призывно,
Рвет легкие отравленная пыль.

Ученые, художники, поэты
Живут там, пропадая на года,
В извечном поиске на все найти ответы,
На белый свет выходят иногда.

************************************
Лягла на всьому вечірня втома.
Палає місто, мов дивний храм.
І розтинають ніч невагому
Квадратні очі віконних рам.
Ці чари ночі такі знайомі —
Усі підвладні, покірні вам.
О, скільки вікон у кожнім домі!
А там, за ними, — ідилій, драм!
Там заплітають життя тенета,
Там люди б'ються з останніх сил,
Там так знадливо звучать монети
І рве легені отруйний пил.
Там гинуть вчені, митці, поети
Але… й виходять вони звідтіль.