Украинская поэзия из воспоминаний о детстве

CТАНІСЛАВ БУРЯЧЕНКО
               
ЗБІРНИК «ЧИГИРИНСЬКІ НАСПІВИ»

ІЗ СПОГАДІВ ПРО ДИТИНСТВО
(триптих)

ПЕРЕД ДОЩЕМ.

Завмерло поле у німім чеканні.
Валують хмари в корчах грозових.
Принишкло все в тривожному мовчанні.
І навіть вітер у цю мить затих.
                Загаявшись, грайливе кошеня
                Прожогом заховалось у кущі.
                Садки накинули на плечі хат – близнят
                З віт яблуневих сплетені плащі.
Війнуло раптом холодом із степу –
Знак подає про себе грозовій.
Грім, як коваль, із крапель зливу клепле.
Сторожко дивляться хат из-під ставень – вій.
                …От-от проллється дощ.
                -«-
ЗЛИВА.
Прорвало небо.
Хльоста злива.
Збиває вітер з ніг.
В трубі щось скиглить
Жалісливо.
Б’є блискавки батіг.
                -«-
ПІСЛЯ ГРОЗИ.
Випрямляють плечі яблуні та вишні.
Попливли за обрій хмари грозові.
Враз запроменіли скрізь троянди пишні,
Стріпуючи з листя краплі дощові.
                Піняться, шумують гомінкі потоки.
                Дітлахи з паперу роблять кораблі.
                Колоски пшениці, обважнілі, вогкі,
                Кланяються низько матінці-землі.
Здійнялась над полем, виграє веселка.
А під нею пісню жайворон співа.
Ой, як любо серцю! Ой, як серцю легко!
Все під вмитим сонцем радо ожива.
                -«-
ВЕЧІР.
Коли спадає вечір над селом
І пил над шляхом тихо опадає,
Сріблястий місяць виплива човном
І згори весла опуска над гаєм.
                Торкає ними стан берез струнких,
                І ті бринять у тиші срібнострунно.
                Замилувавшись, вітер раптом стих.
                А вечір розстеляє м’яке руно.
Завмерши, тишу слухаю дзвінку.
Ані шелесне листя. Зорі сяють.
Лиш гупають десь яблука в садку
Та кажани між вітами шугають.
……………………………………………………………
Для мене найдорожча оця мить,
Як день, з утоми десь залігши,
спить.


Укладач Бєляєва Світлана Станіславівна