Летить життя, гортає сторінки,
До забуття, до вічності німої...
Не поспішай, побудь іще зі мною,
Ще хочу чути голос твій дзвінкий.
Зажди, ще неготовий я до Бога,
В душі моїй панує ворог-гріх,
Штовха до безлічі кривих доріг,
А від святої геть жене дороги.
Зажди, хоча б на мить, для каяття,
Для подиху останньої молитви...
Хоч півсльози останньої пролити
Над чорною душею дай, життя.
Летить життя, гортає сторінки,
До забуття, до вічності німої...
Не поспішай, побудь іще зі мною,
Ще хочу чути голос твій дзвінкий.
11.07.2012
Зажди, життя
© Copyright: Андрей Владимирович Нестеров, 2012
Свидетельство о публикации №112071106669
Свидетельство о публикации №112071106669
Рецензии
Мені дуже сподобався цей вірш!
Мабуть, якби мені прийшлось писати на цю тему, я би відшукала саме
такі слова. Бо вони досить критичні до себе і до того, що відбувається
навколо нас. Особливо сильно ось тут: "Хоч півсльози останньої пролити"
Дуже! Дуже!
Наталя Мазур 16.07.2012 00:24 • Заявить о нарушении
Мабуть, якби мені прийшлось писати на цю тему, я би відшукала саме
такі слова. Бо вони досить критичні до себе і до того, що відбувається
навколо нас. Особливо сильно ось тут: "Хоч півсльози останньої пролити"
Дуже! Дуже!
Наталя Мазур 16.07.2012 00:24 • Заявить о нарушении