У сумнiвах з тобою
Тонка павутинка сердець,
Ланцюг що з’єднує руки
Об’єднуючи обох?
Поперемінно хвилями, хапаюсь
за береги різних площин і вимірів
я сумніваюсь у почуттях
Я часом горну тебе ніжно
Теплом своїм і нагою душі,
Або відштовхую силою
З ненависті плачучи.
І серце своє в неспокої
тримаю роками я. Чи ти це?
Чи тільки копія, того,
що шукатиму ціле життя?
З невірою і невпевненістю
Чекаючи зради лиця
Розкриватиму секрети, відкриватиму двері свої
І завжди не до кінця
Вагатимусь, рватимусь, ждатиму,
Що знайдеться той елемент
З яким вся система сумнівів
Розіб’ється враз і вщент!
Я житиму чисто і лагідно
Для тебе стелитиму дні
Творити, любити і знати –
Є в світі моя половина
І нею, це точно, - є ти!
Свидетельство о публикации №112071106167