Маячня

Інколи пишеш отак, для себе, і розумієш - маячня. Повна. Або читаєш таку саму маячню, яка визнана найкращою «маячнею» року. Чи навіть століття. От тоді розумієш, як воно, жити й не відчувати смаку життя.
  Хоча, який може бути смак у майже 17 років?Дивуюсь, як хтось у свої 14-15 примудряється відчути смак життя. Примудряються ж у 15 років і закохатись, і розлучитись, і знов закохатись, і ше якихось бід натворити…А я що? Я у свої неповні 17 примудрилась..хм…написати пару віршів, які й за вірші рахувати не можна, відсидіти безмежну кількість годин вдома, перечитати безмежну кількість творінь інших людей. Звичайна пересічна людна вирішить: звичайний ботан, без друзів. Діагноз: самотня людина. Лікування: терміново знайти друзів і ще якісь тупі поради ТП.
Не повірите, друзі у мене є. Певно, найкращі друзі в світі. Ага, я рекламую їх, як якесь пиво. Але то не важливо.
В нашому світі важливо лишатись людиною. Не втрачати смак життя. Зараз так багато «хімії». І я не про їжу чи навколишнє середовище . Люди. Хімічно активні речовини, атоми, що прагнуть стати однією молекулою. Але розпадаються. І люди зараз такі-розвалюються на частини, не знають чого хочуть, балувані, вередливі створіння, які лише прагнуть жити в своє задоволення, не думаючи про інших. Дівчата, як хлопці, і хлопці, наче дівчата. Світ здригнувся і перевернувся з ніг на голову. На оту бідну, хвору голову, що сидить і пише отаку маячню.