Наодинці і знову засмучена,
Невже це від втоми, люба?
І хвилюється серденько змучене
Про те, що тобі лиш відомо.
Невже закохалася, милая?
Де думки вітають дівочі?
Свої очі ясні потупила
І ні з ким розмовляти не хочеш.
Пам’ятаєш, як влітку босоніж
По калюжам біжала й сміялась.
Та була, мов маленьке сонечко,
Ні про що ти не хвилювалась.
А тепер самостійна й дросла,
І думками своїми сполохана.
Знаєш, люба, це не від втоми,
Ти,напевно, в когось закохана.
Закохана
© Copyright: Саша Кушнир, 2012
Свидетельство о публикации №112071000496
Свидетельство о публикации №112071000496
Рецензии