Идуть дощи
І з гір тече вода брудна,
Дерева плачуть і кущі,
Туга на серці лиш одна.
Як звірі голосять вітри
Та б’ється об шибку гілка.
Знов біль мою душу ятрить,
Минуле згадати гірко.
Хотілося щастя пізнать
У спільному нами житті.
Лишається тільки зітхать –
Стосунки були в нас не ті.
В твою повірила казку,
Що жити будемо в щасті,
Любов віддаси і ласку,
Не буду знати напасті.
Не зразу взнала про зраду.
Мене сліпило кохання,
Та хто зможе дати ради,
Як пережити страждання.
В душі моїй лиш пустота,
Бо в рану насипали сіль.
Чекає мене самота,
Від зради пекучий той біль.
Свидетельство о публикации №112070901877
Дзякую, Вера, за актуальную лирику большой души.
Ветра над Ялтой, над твоей страной
Не устают терзать тела и души
И не проходят, злые, стороной,
Покой и жизнь нормальную порушив.
Хотелось в сказку счастья верить всем,
Но портят сказку в незалежной Раде.
Корабль сбавляет ход - опасный крен,
Но даже в ус не дует славный дядя.
С уважением - Владимир
Владимир Петрович Трофимов 03.08.2013 05:40 Заявить о нарушении
Вера Кириченко 03.08.2013 15:29 Заявить о нарушении
Вера Кириченко 03.08.2013 16:26 Заявить о нарушении