Тебе побачити треба,
Та хмари покрили небо
Й шепочуть мені: «Не ходи,
Бо ще не пройшли холоди».
Знову зібралась в дорогу,
Та в серці маю тривогу –
Дуже швидко тануть сніги,
Заливаючи береги.
Сонце, погода хороша
І раптом мете пороша.
Природа така примхлива,
Що може зірватись злива.
Пробач, що прийти не зможу.
Перечекаю порошу
Й прилину до тебе, милий,
Рідний, коханий, єдиний.
Ніжно тебе розцілую,
Серце своє подарую
І нас обвінчає весна...
Буває таке лиш у снах.
Тебе побачити
© Copyright: Вера Кириченко, 2012
Свидетельство о публикации №112070901815
Свидетельство о публикации №112070901815
Рецензии