А їй було не гратись сірниками
У час, коли нема нікого вдома.
А їй було сто місяців потому
Не брати лугів голими руками.
А їй було не відчиняти вікон,
Коли стоятиме на підвіконні.
А їй було не снідати попкорном
(Але вона це зрозуміє з віком).
Не кидатись під потяг, не палити,
Не розчаровуватися у людях,
І не чекати, що скінчаться будні,
І не гадати про кінечність світу,
Не сумувати, не труїтись тортом,
Не битися в істериках до ранку,
Не плакати, не брати позик в банках.
А їй було лишитися абортом.
Доля
© Copyright: Ришка Палкина, 2012
Свидетельство о публикации №112070804388
Свидетельство о публикации №112070804388
Рецензии