Спогад

Cтамбул, я сумую,
              Стамбул, я заплющую очі,
                з’являючись в кращому світі.
Там  бачу Галату,
              де води на сонці блищать,
                захлинаючись в Боговім світлі
Я там понад морем жила
           одинока, маленька, невпинна
І жити у борг мене вчили нарівно
           любов і легка провина
А може, навколо було
         неймовірне, нічим не похмурене диво?
І я намагалась, як можу –
жити собі
щасливо.

07.07.2012


Рецензии