Буряченко и его стихи на украинском языке

CТАНІСЛАВ БУРЯЧЕНКО
            

СУПРОТИ ВІТРУ І НЕГОДИ.
(на громадянські теми)

ТИ – ЛЮДИНА.
Себе за незначущого вважаєш:
От не з’явився в світ –
Яка з того біда?
Хіба від цього щось Земля втрачає?
Так! Саме так! Бо ти – Людина,
Ти – той пагінець,
З якого дерево життя зростає.
Шкода мені завжди, і жалість ятрить душу
Щораз, як дізнаюсь, що хтось з жінок зірвав
Зачатий плід минулого кохання.
… У безвість зник, розтанув назавжди
У ту хвилину чоловік великий –
Людина всесвіту, поет і трудівник,
Не встигши навіть день новий побачить.
Не буде з нами й після нас він будувати
Земні оселі, хліб в полях ростити.
Не буде вже людиною у нашому він світі,
Бо щез він, не з’явившись.
Одного не стало…
Яка з того біда?
Ніщо у світі не минає без сліда!
Без нього, без одного ніколи
Не з’являться дерева, ним посаджені,
Не буде ним забитий ще один гвіздок
У дошки всім потрібної споруди.
Не буде ним збудований місток десь у селі.
Не бігтиме до школи весела дітвора його.
Не бути його віршам,
Пісням новим вже не співатись тим,
Які б він сам створив, -
Їм не народитись.
І відкриттів його ми не пізнаєм,
Бо він не жив, бо просто він не встиг
До нас прийти, у дім наш завітати,
Щоб бути з нами й серед нас.
… Яка з того біда?
Ніщо у світі не минає без сліда!
У ньому втратили не тільки Паганіні
Чи Моцарта прийдешніх днів,
Толстого, Пушкіна, Шевченка чи Єсеніна,
А, може, - Ціолковського чи Ціцерона
Нашого століття.
У ньому втратили ми, перш за все, – Людину!
Людину нам уже не повернуть.
У цьому вся біда.
Людина в світі цім не зникне без сліда,
Бо кожним з нас, живих,
Земля і сильна і багата,
Бо ми потрібні їй, ми всесвіту потрібні!
Щоб все пізнати, новий світ творить,
Щоб навіть смерть саму, кістляву, - подолати,
Людині щоб без страху перед нею жить
І безкінечність часу й простору долати
Й довічно у безсмертя людству йти.
… Отож, ти не мурашка, не дрібниця.
Ти – Людина, ти – Творець
Своєї і людської долі.
З одного зерня виростає сто,
А з них вже згодом тисячі й мільйони.
Одна людина – частка поколінь.
Із одиниць шикуються колони.
Цінуй життя, бо в нас воно єдине.
Його матерія на світ цей породила,
Щоб ти, Людина, у собі відчула
Над велетенську силу і саму матерію
Пізнала і в душі своїй розкрила.
……………………………………………………….
Ти не піщинка й не уламок брили.
Ти є Людина,
                Ти – сама Земля,
Що все тримає на собі і оживля.
                Ти є Людина!
                1971 – 99 рр.

                -«-

Укладач – Бєляєва Світлана Станіславівна