Кохання?

І дуже схоже, схоже на спектакль,
Який в перекладі з французької ми граєм.
Закони сцени жорстко вимагають
Нам грати мізансцени саме так…

Абстрактне місто. Сутінки. Кафе…
Ми про кохання, любий, граєм точно
І текст пішов доречно очі в очі,
Все ніби справді, навіть, більш за те…

Акторка я, ти – теж такий актор!
Ми професійно граєм надзавдання
Акт перший, то, скоріше, акт останній.
Чи вже антракт? ENCORE! Іще анкор!


Переклад Валентини Варнавської
 Любовь?

Всё как в театре: нет свободных мест. 
С французского – так мастерски играем!
Законы жанра жёстко соблюдаем.
Все мизансцены – произносим текст.

Кафе. Играет скрипка. Полумрак.
Ты о любви, любимый, мне сказал:
Уместный текст пошёл – глаза в глаза.
Всё как взаправду. Так – и только так. 

Актриса я – а ты какой актёр!
Играем сверхзадачу – вдохновенней!
Акт первый, но для нас – скорей последний.
Уже антракт? Анкор! Еще анкор!