Куди ж бо ти, пташко, скажи відлітаєш?
Навішь тобі весни далечінь?
Навіщо тобі чужінь та безкрая?
Там небезпеки видніється тінь.
Забудеш там мову свою солов'їну,
Забудеш там вдачу козацьку свою.
Домівку забудеш навіки ти рідну,
Співатимеш вже у чужому гаю.
Заплачеш ти гірко - ніхто не спитає
Що вразило серденько пташечки знов.
Чужий добрим словом тебе не згадає,
Душі не подарить чисту любов.
Пташка
© Copyright: Оксана Мыслович Чайкивська, 2012
Свидетельство о публикации №112070604911
Свидетельство о публикации №112070604911
Рецензии