Надвечiр я

Инна Приходько
Ладнає коник гойдалку з трави,
дрібнять ставок непогамовні хвилі,
дубів старих клечані корогви
яріють, ніби ватри вогнекрилі.


Затих пташиний лемент у гаю,
розтяли небозвід бліді сузір’я,
на пам'ять розтривожену мою
скидає день своє лелече пір’я.


© Copyright: Инна Приходько, 2012
Свидетельство о публикации №112070602862
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Инна Приходько
Рецензии
Написать рецензию
За кожним рядочком мальовничий образ! І розступаються стіни, і в білесеньких пір’їнах пам’ять, переносить туди де вільно дихається, де діляться міццю старезні дуби, і легко й хороше на серці. Дякую, Інночко! Нових Вам звершень, хороша!
З теплом та шаною,

Валентина Чайковская   14.08.2012 09:06   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Инна Приходько