Куди ж бо ділися поля широкі,
Лани квітучі на весні?
Куди ж бо ділися великі очі,
Надії сповнені завжди?
Часи минають, Неньку топчуть.
Коліна маком зацвіли.
І вже свої бідненьку хочуть
Убити! Бісові кати!
Чому ж бо Матір не шанують,
Що подарила їм буття?
І працю Батька так плюндрують,
Неначе Він для них ганьба?
Невже на марне віддавали
Життя заради діточок,
Щоб бачить, як вони руками,
Зітруть Вкраїну в порошок?
В утробі їх таких душити,
А тих що є - в той світ звести!
Їх душі змусити молити
Прощення в Бога навіки!
Заклик
© Copyright: Оксана Мыслович Чайкивська, 2012
Свидетельство о публикации №112070504516
Свидетельство о публикации №112070504516
Рецензии