Човен

Ми йшли з Тобою берегом великої ріки.
Дивився в очі Ти мені, торкався до руки.
І раптом бачим - човен, а в ньому два весла
І Ти сказав: "А хочеш, щоб річка понесла
Нас двох в краї незвідані, в невивчені світи?"
Я відповіла: "Так. Чи хочеш цього й Ти?"
"О так, пливти з Тобою я хочу все життя,
Давай знайдемо острів, народимо дитя!"
І ми побігли радісно до нашого човна.
Нас Бог благословив, дав Хліба і Вина.
І сонце нам світило, щоб було видно шлях,
І попливли ми річкою із веслами в руках.
Долали хвилі разом на диво ворогам,
Знайшли маленький острів і стали жити там.
І так живемо вкупочці, і маємо дитя.
Воно часами плаче, часами навіть я.
А Ти мене розрадиш: "Не плач, то все мине:
Сьогодні лиє дощ, а завтра перейде.
А потім вийде сонце, візьмемо човник свій,
І знову попливемо в країну наших мрій."
Я витру сльози тихо, підемо до човна.
Ось і весло надламане, і дірка не одна.
Постоїмо, подумаєм, куди ж без нього ми?
І діри залатаєм, щоб раптом у шторми
В далеких наших плаваннях водиці не набрав,
Бо нас тепер вже троє, наш човен важчим став.
І хай вітри чи бурі, чи водоспад, чи гори -
Не кинемо ми весла, попереду ще море!

20.03.2011