Пiсня про дружбу, ненависть та терпiме ставлення д

В тринадцять з половиной літ
я був мальчішка рєзвий,
умів водити жигулі
і не ходив тверезий.
Мої тринадцять літ!

Мене кацапи і жиди
своїм щитали другом,
і з участковим я завжди
здоровкався за руку.
Кацапи і жиди!

Мій друг Серьожа научив
мене тримати марку,
і хуліганів я мочив
в тралєйбусі і парку.
Серьожа научив!

Мене Серьожа научав
к дівчатам залицяться,
і тих дівчат я сам познав
штук десять ілі двадцять.
А може й цілих тридцать!

(Припєв)

Серьожа, Серьожа,
ти не міняв друзєй на гроші,
та всьо же,
однажди прийшлося
сказать друг другу прощавай.

А може, а може,
то всьо случилось понарошку,
Серьожа,
і на наступнім перекрьостку
ти зайцем сядеш у трамвай.



Хоча завжди я отріцав
любовную істому,
та закохався як пацан
у дочку управдома.
Реально як пацан!

Її кохав я, і вона,
шо характєрно, тоже.
Та доповів мій корифан -
їх бачили з Серьожей.
А я ж її кохав!

Жінки созданія прості,
на пацанів не схожі.
Конєшно я її простив,
та не простив Серьожі.
Серьожі не простив!

І я тепер співаю блюз
про помсту і про зраду.
Серьожа же, як боягуз,
емігрував в Канаду.
А я співаю блюз!

(і ще пару раз припєв)