Моя Україно! Прокинься, не спи!
Ти бачиш, що сталось з тобою?!
Чи ти відчуваєш той жалібний спів,
Що ллється, мов кров за водою.
Чи ти пам’ятаєш, як билися ми,
За славу, за волю, за тебе?!
І як ми, кохана, складали пісні,
Що вились до самого неба.
Чи віриш ти ще у власних дітей,
Чи є в них ще синівська вірність?!
Чи є в цьому царстві такий Прометей,
Що здатний на доблесть та гідність?!
Ти ще відчуваєш свободу в собі!
Не склала ще ти свої руки!
Прокинься, країно, прокинься – не спи!
Бо здатні на бій твої внуки!
Моя Укра но!
© Copyright: Алиса Шатова, 2012
Свидетельство о публикации №112070207837
Свидетельство о публикации №112070207837
Рецензии