Извини
Мені набридли ті прокляті балачки
Брехливо-хтивою зосталась твоя мова
Нарешті вийму з серця всі твої гачки.
Аби ж ти знала, що є те кохання
В якому, дурень, зізнавався я невміло
Несамовитий біль та недоречні запитання
Перетворили на гангрену моє тіло.
І, світ цей проклинаючи, крокую далі
Мені ще довго йти, аж до самИх отих зірок
Мої думки - граніт, а воля кована із сталі
І кожен день - за щастям впевнений стрибок.
Свидетельство о публикации №112070206941