Душа спiва

МОЇ РОЗМОВИ НА РІДНІЙ МОВІ

Розмови, мрії, помилки –
Життя у моїх сторінках –
На паперi напишу,
На пам’ять друзям залишу.
Мої вірші - це мої діти,
Це мiй садочок, мої  квiти.
Любисток, милi чорнобривцi,
Волошки в житi та на сорочцi.
Куточок маминого раю,
Стежина, де вiдпочиваю.
Не прошену сльозу втираю,
В молитвах руки простягаю.

ДОЛЯ

Йду я українськiм шляхом, 
Ось стежка у нас до села.
В поля я ходила з татом,
А тут мене мама вела.
Разом ми картошку сажали,
Пололи на нiй бур’яни,
Та iншої долi чекали,
По свiту шукати пiшли.
Залишилась покинута хата,
А долю iзбрав нелегку.
Вибачте менi  i мамо, i тато
До вас я iду здалеку.
Тут зорi по iншому свiтять
Змiнилося всe навкруги.
Можливо перестану я мрiять,
А сердце щемить вiд нудьги.

ДУША СПIВА

Здiйснилось, здiйснилася мрiя –
Купили на потяг квитки.
В дитинствi пускали ми змiя,
Як промiнь не рвуться нитки.

Молдова дощем проводжає,
Щоб змити сумлiння, нудьгу,
А в Києві сонце зустрічає,
Ще мить, i на землю зiйду.

Добрий день, моя Україно!
Хвилююсь, ось братик пiдбiг,
Обняв мене лагiдно нiжно –
В очах стоять сльози та смiх.

Чимало рокiв промайнуло:
Альошка полковником став,
Приємно, так радiсно було –
Ты схожа на маму, сказав.

Колеса вiдстукують кроки,
Я йду вже по рiднiй землi.
Прокинулись  прожитi роки -
Батьки молодi, а ми, дiтки, малi.

И знову перон, вся родина зiбралась
Цiлуємось, радiсть така!
Хоча, не легка нам доля дiсталась,
Мы плакать не будемо, мiцнiше рука.