я помру від надлишку естетики.
моє серденько біль обпік.
то не літер і знаків фонетики,
а кровавих сторік крик.
може, досить цієї полеміки?
я втомився котити буття
до бездонної прірви. а все таки
моя доля тримає життя.
я тримаюсь чомусь за соломину.
у мені десь надія живе,
десь далеко у серці захована,
моя мріє, не зради мене!
як свіча, у душі загасла вона,
та, що любить, чекає і світить,
що на небі палає, єдина зоря...
та і небо забрав в мене вітер.
я пливу по життю, я лечу по світах
без найменшої віри у щастя.
так і вмру в самотині зі смутком в очах.
і до тебе долинуть не вдасться...
так і вмер в самотині зі смутком в очах.
і до тебе долинуть не вдалось.
тільки серце моє у печальних словах
для тебе вічно жити зосталось.
я помру
© Copyright: Ярослав Морем, 2012
Свидетельство о публикации №112070100975
Свидетельство о публикации №112070100975
Рецензии