як важко жити... і водночас - просто.
як легко нам утратити себе.
я клаптиками спаленого мосту
таки піду, щоб бачити тебе.
як іноді нелегко зупинитись,
яка непинна вічності хода...
щоб буть щасливим, треба нам трудитись,
адже під камінь не тече вода.
щоб полетіти, мало - мати крила.
усім нам треба те, що окриляє.
як вітер любить корабля вітрила,
нам треба той, хто вірно нас кохає.
у мене ти є. ти -моя єдина.
ти мій фрегат в солонім океані,
ти посмішка веселки щира-щира,
ти промінь сонця в сірому тумані...
давай ми будемо літати, як комети.
давай разом зустрінемо зорю.
на всі світи і всі-усі планети
я закричу, що я тебе люблю!
просто люблю
© Copyright: Ярослав Морем, 2012
Свидетельство о публикации №112070100956
Свидетельство о публикации №112070100956
Рецензии