в моїй душі вже вкотре сипле градом,
пульсують думки, рими і слова...
під цим космічно-вічним зорепадом
я розчиняюсь тихо, як мара.
якесь одвічне нескінченне танго,
але ж танок для двох, а я один.
колись я був для тебе світлим ранком,
тепер же - темним від тяжких хмарин.
ти вже пішла, не зачинивши двері,
холодний вітер занесе кудись.
ти вже летиш, моя кудрява Мері...
і не почуєш, хоч прошу: "лишись!"
Мери
© Copyright: Ярослав Морем, 2012
Свидетельство о публикации №112070100953
Свидетельство о публикации №112070100953
Рецензии