як це не дивно звучить, але я закохався у вбивцю,
вона не вампір чи маніяк; диво, що ще не вмер.
вп'ялась у груди - до болю - занадто міцно,
холодними пальцями водить між кожним з ребер.
душу мою випиває до дна, не залишає краплин,
рани колишні зшиває моїми ж венами,
спалює пам'яті стрічки до чорних-пречорних вуглин.
своє альтер его згубив між твоїми іменами.
а, може, вже досить сліпому вбивати в голову?
хоч і живеш, але [безкінечно] memento mori,
щоденно втрачаєш себе не від холоду-голоду,
ти теж загубилась, десь там, недалеко, на морі.
мабуть, я таки все занадто уже перебільшую,
ти ще поки не відьма, та і я іще поки живий.
усе нервами, нервами… щосекунди напругу збільшую.
один на один. я цей виграю клятий бій.
[ нервами, нервами…
далі буде,
моя
улюблена
стерво ]
кохана стерво
© Copyright: Ярослав Морем, 2012
Свидетельство о публикации №112070100918
Свидетельство о публикации №112070100918
Рецензии