Шекспир-Маршак-Хват Сонет

Прокинсь, кохання! Вістря чи твоє
Тупіш, ніж жало голоду та спраги?
Хоч на столі завжди питво та їжа є
Не з`їсти все. Та й в тім нема відваги..

Так і кохання. Наче майже ситий –
Сьогодні досить – наступила мить.
А завтра знову, як вогнем залитий,
Народженний горіти, а  не тліть.

Щоби кохання було нам дорожче,
Хай час розлучення нам буде океан
Один до одного простягнемо ми руки.
Ходить нам вдвох по різним берегах.

Хай буде холод та зима в розлученні весь час,
Щоби весна своїм теплом тепліш зігріла нас.

****************************************

Проснись, любовь! Твое ли острие
Тупей, чем жало голода и жажды?
Как ни обильны яства и питье,
Нельзя навек насытиться однажды.

Так и любовь. Ее голодный взгляд
Сегодня утолен до утомленья,
А завтра снова ты огнем объят,
Рожденным для горенья, а не тленья.

Чтобы любовь была нам дорога,
Пусть океаном будет час разлуки,
Пусть двое, выходя на берега,
Один к другому простирают руки.

Пусть зимней стужей будет этот час
Чтобы весна теплей пригрела нас!