Шекспир-Маршак-Хват Сонет 76

Нажаль, мій вірш не блище новизною,
Різноманітністю нових, нежданих змін.
Чи не піти все ж стежкою новою
Прийомів інших, образів та рим?

Я знов і знов повторюю старе,
В старому одязі у світ виходжу знову,
Мені здається, що і`мя моє
Назвать у віршах може кожне слово.

Це внаслідок того, що знов та знов
Вирішую одну свою задачу:
Я про тебе пишу, моя любов,
Тож саме серце в грудях б`ється-скаче.

Теж саме сонце ходить наді мною,
Та і воно не блище новизною.

******************************************
Увы, мой стих не блещет новизной,
Разнообразьем перемен нежданных.
Не поискать ли мне тропы иной,
Приемов новых, сочетаний странных?

Я повторяю прежнее опять,
В одежде старой появляюсь снова.
И кажется, по имени назвать
Меня в стихах любое может слово.

Все это оттого, что вновь и вновь
Решаю я одну свою задачу:
Я о тебе пишу, моя любовь,
И то же сердце, те же силы трачу.

Все то же солнце ходит надо мной,
Но и оно не блещет новизной.


Нажаль, мій вірш не блище новизною,
Різноманітністю нових, нежданих змін.
Чи не піти все ж стежкою новою
Прийомів інших, образів та рим?

Я знов і знов повторюю старе,
В старому одязі у світ виходжу знову,
Мені здається, що і`мя моє
Назвать у віршах може кожне слово.

Це внаслідок того, що знов та знов
Вирішую одну свою задачу:
Я про тебе пишу, моя любов,
Тож саме серце в грудях б`ється-скаче.

Теж саме сонце ходить наді мною,
Та і воно не блище новизною.