перевод на украинский Шекспир-Маршак Сонет 116
Я заважати. Чи у змозі зрада
Коханню щирому, положити кінець?
Воно не знає меж, гниття та спаду.
Кохання це маяк, що височить у бурі,
Не меркнучий в туман, ні в темряві нічній,
Дороговказ для всіх, що шлях назад забули
В безодні океанський та морський.
Кохання – то не лялька жалюгідна
У часу невгамонного в руках.
Та не боїться часу, хоч і видно –
Краса зника на щоках та устах.
Якщо ж я не правий і мій брехливий вірш,
Нема кохання та віршів моїх, між інш!
******************************************
Мешать соединенью двух сердец
Я не намерен. Может ли измена
Любви безмерной положить конец?
Любовь не знает убыли и тлена.
Любовь - над бурей поднятый маяк,
Не меркнущий во мраке и тумане.
Любовь - звезда, которою моряк
Определяет место в океане.
Любовь - не кукла жалкая в руках
У времени, стирающего розы
На пламенных устах и на щеках,
И не страшны ей времени угрозы.
А если я не прав и лжет мой стих,
То нет любви - и нет стихов моих!
Свидетельство о публикации №112070105593