Шекспир-Маршак-Хват Сонет 143

Нерідко для того, щоби спіймати
Шалену курку, чи то півня зрання
На землю сина опускає мати,
Й не чує крики та його благання.

Й даремно бігає вона за втікачем,
Який, витягуючи шию уперед,
По двору скаче  від  хазяйки з сікачем.
І та забава для обох – не мед.

Так й ти мене залишила, мій друже,
Примару ловиш, наче наяву.
А я, як  кинута, заревана дитина
Тебе шукаю, вдень і вніч зову.

Скоріше мрію з крилами лови
І до кохання повернись, яке лишила.

*****************************************
Нередко для того, чтобы поймать
Шальную курицу иль петуха,
Ребенка наземь опускает мать,
К его мольбам и жалобам глуха,

И тщетно гонится за беглецом,
Который, шею вытянув вперед
И трепеща перед ее лицом,
Передохнуть хозяйке не дает.

Так ты меня оставила, мой друг,
Гонясь за тем, что убегает прочь.
Я, как дитя, ищу тебя вокруг,
Зову тебя, терзаясь день и ночь.

Скорей мечту крылатую лови
И возвратись к покинутой любви.