З року в рік, життя як жито родить,
Без вологи гине урожай.
Бродить жінка боса, Бога молить
- Боже ж мій! Води напитись дай!-
Зазвичай дощі то сльози болю,
Літеплом у гості на поріг.
Жінка виглядає добру Долю
- Де ж мій світоч, щастя, оберіг?
Грім мов щастя котиться по полю,
Крапля впала, дощ подався в край.
Вкотре знов зібрала в жменю волю,
Хтось шепоче: - Трішки зачекай!
І чекає, щастя виглядає,
Марить любим, кличе мов дитя.
Віщим сном сердешну утішає -
Мальовнича, любляча душа.
Варить зілля Доля та узвари,
З ніг утому змила та взува -
Уві сні ж бо чоботи до пари -
То повір"я, в дійсності одна.
Дощ перлини з низки у віконце,
Буцім любий стукає, -Проснись! -
Стрепенулась пташкою сторожко,
- Це ж коханий! Де ж ти? Озовись!
У сорочці стала на порозі,
Ніч і дощ цілуються в пітьмі.
- Він спішить! Він їде! У дорозі!
В ноги змерзла, боса ж на дощі.
Де ж ти Доле?
© Copyright: Валенсия-Велиция, 2012
Свидетельство о публикации №112063006731
Свидетельство о публикации №112063006731
Рецензии
от года к году мы мудрее
и жизнь наше прекрасней
хотя и плоть чуть постареет
но души стали страстней
очень понравилось, ВЕЛИКОЛЕПНО
восхищён
Владим
Владимир Гельм 14.07.2012 14:18 • Заявить о нарушении
и жизнь наше прекрасней
хотя и плоть чуть постареет
но души стали страстней
очень понравилось, ВЕЛИКОЛЕПНО
восхищён
Владим
Владимир Гельм 14.07.2012 14:18 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.