Залишився незмінний хіба що чай на столі. Друзі давно стали просто знайомими, про них нагадують тільки старі фото. А замість такої бажаної, вимріяної самотності і мовчання з рідною людиною, багато порожніх розмов і таких самих людей. Людей, які атакують мене собою,бо знають як треба жити. А я не знаю і не хочу знати. Щоб якось відгородити і не дати себе втопити, на деякий час просто перестаю розмовляти. Це як намалювати крейдою коло від нечистої сили. Міра свободи - мовчати. Мовчати стільки, скільки захочу, бо тільки в деяких людей слова набувають вартості, а все решта - пусте.
29червня2012р.
Просто думки
© Copyright: Марта Невская, 2012
Свидетельство о публикации №112063000575
Свидетельство о публикации №112063000575
Рецензии