Шекспир-Маршак-Хват Сонет 117

Скажі мені, що я забув поріг
В твій дім, з яким пов`язаний навіки.
Що по боргах своїм не заплатив ,
За все твоє добро, за всі щасливі миті.

Що я не знав, що коштує твій час,
Бездумливо  пурхАючи на крилах,
Носить себе в невідомих  краях
Я дозволяв невідомим вітрилам.

Всі вільні злочини мої, що я накоїв,
З моїм коханням поруч поклади,
Нехай очей твоїх мене не стратить погляд.
Пробач мені! Й суворо не суди.

Так, винний я. Тому й висока, й тверда
Між нами побудована стіна.
Твоє прощення, люба, й  милосердя
Покаже світу, як любов твоя вірна.

******************************************************
Скажи, что я уплатой пренебрег
За все добро, каким тебе обязан,
Что я забыл заветный твой порог,
С которым всеми узами я связан,
Что я не знал цены твоим часам,
Безжалостно чужим их отдавая,
Что позволял безвестным парусам
Себя нести от милого мне края.
Все преступленья вольности моей
Ты положи с моей любовью рядом,
Представь на строгий суд твоих очей,
Но не казни меня смертельным взглядом.
Я виноват. Но вся моя вина
Покажет, как любовь твоя верна.