Шекспир-Маршак-Хват Сонет 102

 

Кохаю я, та часто не кажу про це,
Кохаю ніжно та несамовито.
Всі почуття мої – лиш для тебе –
Не витрушу я душу перед світом.

Коли кохання тільки починалось,
Тебе піснями радо зустрічав,
Так навесні, ще не настало літо,
У гаї соловей собі співав.

Вночі співав і ніч зачарував,
Да так співав, що навіть змовклі звуки
Ще довго розлітались по полях
Та танули десь там, в далеких луках.

Та всі мої пісні, яки я знав,
Вже пролунали, ділись де не знаю.
Тобі співав, бо я тебе кохав.
Та ось я замовк і більше не співаю.

*******************************************************
Люблю, - но реже говорю об этом,
Люблю нежней, - но не для многих глаз.
Торгует чувством тот, что перед светом
Всю душу выставляет напоказ.
Тебя встречал я песней, как приветом,
Когда любовь нова была для нас.
Так соловей гремит в полночный час
Весной, но флейту забывает летом.
Ночь не лишится прелести своей,
Когда его умолкнут излиянья.
Но музыка, звуча со всех ветвей,
Обычной став, теряет обаянье.

И я умолк подобно соловью:
Свое пропел и больше не пою.