Шекспир-Маршак-Хват Сонет 97

 

Мені здалося, що була зима,
Коли тебе не бачив, любий друже.
Який мороз стояв, яка була пітьма,
І грудень по пустим ходив калюжам.

За весь цей час і літечко пройшло
І поступилося в бік осені правами.
І осінь йшла, як ходить удова –
Вагітна і тяжка, із спухлими ногами.

Мені здалося, всі дари землі
Жде доля сироти, яка страждає.
Немає літа, як не поруч ти.
Без тебе, навіть, пташки не співають.

І тільки десь в гаю щось трохи свисне,
В передчутті зими пожовкло листя.

********************************************
Мне показалось, что была зима,
Когда тебя не видел я, мой друг.
Какой мороз стоял, какая тьма,
Какой пустой декабрь царил вокруг!
За это время лето протекло
И уступило осени права.
И осень шла, ступая тяжело, -
Оставшаяся на сносях вдова.
Казалось мне, что все плоды земли
С рождения удел сиротский ждет.
Нет в мире лета, если ты вдали.
Где нет тебя, и птица не поет.

А там, где слышен робкий, жалкий свист,
В предчувствии зимы бледнеет лист.