Шекспир-Маршак-Хват Сонет 22

Ні, брешуть дзеркала – я зовсім не старий,
Бо молодість твою ділю з тобою,
Та, якщо час спотворить образ твій,
Свою не зможу привітати долю.

Як в дзеркало в твої вдивляюсь риси,
Тож самому собі здаюсь на час молодшим,
Мені ти молоде своє даруєш серце,
А я тобі – своє, щоб жити довше.

Тож бережи себе, моя кохана –
В твоїй душі моє так серце б`ється.
І я тебе від кривди та обману
Враз  збережу, якщо так доведеться.

Так, доля для нас двох –  лише одна,
Для двох сердець одна, єдина доля:
Зупиниться одно, і не прийде весна,
Не зійде сонце над зеленим полем.

****************************************
Лгут зеркала, - какой же я старик!
Я молодость твою делю с тобою.
Но если дни избороздят твои лик,
Я буду знать, что побежден судьбою.

Как в зеркало, глядясь в твои черты,
Я самому себе кажусь моложе.
Мне молодое сердце даришь ты,
И я тебе свое вручаю тоже.

Старайся же себя оберегать -
Не для себя: хранишь ты сердце друга.
А я готов, как любящая мать,
Беречь твое от горя и недуга.

Одна судьба у наших двух сердец:
Замрет мое - и твоему конец!