Шекспир-Маршак-Хват Сонет 7

Шекспир-Маршак-Хват
Сонет 7
Коли світанок вранці ледь зростає,
Прокинувшись із ліжка після сну,
Усе земне його так радісно вітає,
Вклоняючись то ніби божеству.

Коли у розквіті, у самому зеніті
Стоіть світило у небесній висоті,
Радіють всі: старі, дорослі й діти
Його чудовій колесниці золотій.

Коли ж то сонце біг завершує по колу,
Ледь-ледь іде, утомлене за день,
То не потрібно вже, нажаль, воно нікому
І людськи очі не цікавіть височень.

Де ділась, молодість?! Розчинилась де?
Злетіла, наче птах у синє небо?
Ти сина залишив. І хай вперед іде –
Він завтра стріне сонце замість тебе!
***********************************************
Пылающую голову рассвет
Приподымает с ложа своего,
И все земное шлет ему привет,
Лучистое встречая божество.

Когда в расцвете сил, в полдневный час,
Светило смотрит с высоты крутой, -
С каким восторгом миллионы глаз
Следят за колесницей золотой!

Когда же солнце завершает круг
И катится устало на закат,
Глаза его поклонников и слуг
Уже в другую сторону глядят.

Оставь же сына, юность хороня.
Он встретит солнце завтрашнего дня!